«Оранжевая революция» была так названа в связи с тем, что люди, объединившиеся в поддержку Виктора Ющенко и солидарные с участниками событий на Майдане, носили на себе оранжевые ленты, одежду и головные уборы околооранжевой части спектра (в диапазоне от горячежелтого до яркокрасного). Надо заметить, что сначала оранжевые ленты появились на антеннах городских автомобилей, а уже потом они стали атрибутами одежды. Кроме того, оранжевыми лентами были украшены деревья, заборы и вообще всё, к чему можно было привязать оранжевую полоску ткани или целлофана. Позже поклонники второго основного кандидата переняли опыт и стали использовать для этих же целей цвета предвыборной кампании Виктора Януковича (синий и белый), параллельно с этим стараясь уничтожать оранжевую атрибутику на улицах городов и сёл.

Оранжевое оформление появилось у «Нашей Украины» на президентской предвыборной кампании (ранее преобладали белый и цвета национального флага). При разработке новой символики ставка делалась на яркий цвет, четкий шрифт, короткие и ясные лозунги ("Ющенко. Так!", "Вірю. Знаю. Можемо!"). Символом (удачи) стала подкова и восклицательный знак. И всё же самым главным компонентом успеха оказался цвет.

Идея выражения своих политических пристрастий посредством цветовой атрибутики для Украины не нова – на протяжении всего периода коммунистической оккупации Украины была распространена красная атрибутика, символизировавшая коммунизм, КПСС и СССР.

С объективной точки зрения использование цветовой атрибутики является скрытой рекламой, которую можно использовать в период, когда агитация запрещена. Поэтому вероятно, что практика ассоциирования политических сил с цветными атрибутами продолжится и на последующих выборах.

Для тех, кто интересуется историей вопроса об использовании цветных лент в других странах мира и в других общественных движениях, будет интересна следующая публикация:

Назва оригіналу публікації: Про різнобарвні стрічки, війну в Іраку, лейкемію, Леонардо Ді Капріо та інше

Джерело: газета «Час» (Чернівці), 28 січня 2005 р., №4 (742)

УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ОТОТОЖНЮЄТЬСЯ З ОРАНЖЕВОЮ БАРВОЮ. І ЦЕ НЕ ЄДИНИЙ ВИПАДОК, КОЛИ КОЛІР СТАВ СВОЄРІДНИМ СИМВОЛОМ.

Після початку війни в Іраку невід'ємною частиною американського пейзажу стали жовті стрічки, що прикрасили дерева, будинки, бампери автомобілів, петлиці жакетів. Цей колір символізує надію на благополучне повернення додому американського солдата і демонструє почуття національної гордості й патріотизму. Після терактів 11 вересня 2001 року американці почали пов'язувати стрічки, що комбінують червоні, білі та сині смуги, - кольори національного прапора США.

Існує безліч гіпотез, які пояснюють, коли і чому вивішування стрічок стало загальноамериканською традицією. Вперше про це згадується в книзі, опублікованій 1959 року, де описується історія американця, засудженого до п'ятирічного тюремного ув'язнення. Він попросив членів своєї родини пов'язати білі стрічки на яблуню, що росла в його саду. Це мало означати, що родичі очікують його щасливого повернення додому.

У 1971 році цю історію вперше було опубліковано в багатьох засобах масової інформації. Трохи пізніше - знято фільм на цей сюжет. Роль ув'язненого зіграв відомий актор Джеймс Ерл Джонс. У 1973 році Ірвін Лівайн і Ларрі Рассел Браун написали пісню, яку назвали "Жовта Стрічка, Зав'язана Навколо Дуба". Її виконала відома група "Dawn".

Пізніше традиція пов'язування стрічок набула загальнонаціонального масштабу. Початком став Уотергейтський скандал. У 1972 році, в період підготовки до чергових виборів, з'ясувалося, що у вашингтонському готелі "Уотергейт", де орендував офіси виборчий штаб Демо-кратичної партії США, було здійснено спробу встановити пристрої для підслуховування. При цьому виявлено, що, скоріше за все, в курсі цієї історії були президент США Річард Ніксон і декілька його найближчих помічників. Дружина одного з арештованих у цій справі Гейл Магрудер пов'язала жовту стрічку на ґанок будинку, щоби показати: вона з нетерпінням чекає повернення свого чоловіка з в'язниці.

Після того, як революційно настроєні іранські студенти захопили посольство США в Тегерані, взявши в заручники кілька десятків дипломатів і членів їхніх родин, дружина одного з них, Пенелоп Лейнген, опублікувала статтю в газеті "Washington Post", де повідомила, що пов'язала жовту стрічку навколо дуба.

На початку 90-років стрічки отримали нову символіку. Чимало ньюйоркських музикантів, художників, артистів почали носити червоні стрічки, які означали солідарність з хворими, інфікованими на СНІД. Відомий британський актор Джеремі Айронс, який прибув на церемонію нагородження премією Tony (телевізійний аналог "Оскара"), пов'язав червоний бант на груди. Після цього різнобарвні стрічки почали активно використовувати різні недержавні організації.

Наприклад, Фонд досліджень раку грудей пропонує рожеві стрічки, організації, що займаються боротьбою з розсіяним склерозом, - темно-сині.

Жовтогарячі стрічки символізують боротьбу з лейкемією, перламутрові - раком легень, золотисті - онкологічними захворюваннями дітей, коричневі - раком прямої кишки, сірі - раком мозку, бузкові - усім спектром онкологічних захворювань. Пурпурні та бузкові стрічки носять ще й жертви небезпечних хімікатів, білі - борці проти дитячої порнографії.

Але останнім часом барви отримали дещо іншу символіку. Приміром, яскраво-сині стрічки носять американці, які не визнають актора Леонардо Ді Капріо.